У холоднім світі
в ці останні дні
Ти Своїх помітив,
радість нам приніс.
Ти прийняв з любов"ю
щирі каяття,
надихнув Собою,
дав нове життя.
Приспів:
Ти, любий Спасе,
наше все життя,
щастя невгасне,
шлях до майбуття.
Ти нас підтримай
у часи тривог,
Царю незборимий:
Ти - Господь і Бог.
Зла всесвітній морок
обійняв наш край,
наш підступний ворог
душі обікрав.
На землі холодній
скрізь гріха імла.
Ти Своїх сьогодні
збережи від зла.
Приспів.
Спасе, в цій годині
зіркою засяй!
В ній - тепло Вкраїні,
в ній - любов уся.
у життя нестерпне
через нас світи,
щоб могли до Тебе
ми людей вести.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Надоело?! - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Здесь два варианта-
и оба соответствую изначальности мысли:
"Поисков, мятущегося - в нас"
или вернее: "Поисками - мечущихся, нас."
понимается, что метафорические "кости" - это и есть наши "сомнения", коими так богата наша жизнь на путях её осмыслении (не всем удается безоговорочно принимать все на "святую веру" - в любых АСПЕКТральных многоранностях наших (земно-житейских), всегда хочется сделать свой выбор осознанно, что и делает большинство из нас, проходя собственными терниями от раздумий к познанию и до принятия - искрененней верой...
